Зовсім маленькі діти «закочують» істерики тому, що їм часто не вистачає слів, щоб висловити свої потреби. Незадоволеність від нерозуміння накопичується, і виливається в сльозах і криках.
Дитина дошкільного віку, яка регулярно влаштовує істерики, і яка не страждає затримками мовного і розумового розвитку, можливо, знаходиться в стресовому стані.
Причин цьому може бути безліч – занадто високі або занадто низькі вимоги дорослих, зневага до потреб дитини або жорстокі покарання, розбрат в сім’ї, фізичне нездужання, пов’язане з сильним болем, надмірна розпещеність або брак соціальних навичок.
Як зарадити проблемі?
- Подумайте, як надати дітям достатньо можливостей для виходу почуттів в емоції.
- Емоційних зривів буде менше, якщо ви дасте дитині можливість діяти за власним планом і розумінням (з вашою підтримкою і наглядом), тобто не будете пригнічувати її ініціативу і самостійність.
Як впоратися з проблемою, якщо вона вже є?
- Намагайтеся не звертати уваги на істерики, тільки стежте, щоб проблема залишилася в межах безпеки. Пам’ятайте, що мета такої поведінки – домогтися бажаного або «випустити пар». У будь-якому випадку, якщо ви звертаєте на істерику увагу , ви сприяєте тому, щоб такі речі відбувалися частіше.
- Якщо своєю істерикою дитина приводить у замішання оточуючих, то швидко відведіть її убік подалі від «глядачів». Спокійно скажіть дитині: «Буває так, що людина дуже сильно сердиться, і це нормально. Але зовсім НЕ нормально, коли ця людина починає заважати всім іншим. Коли ти відчуєш, що заспокоївся, можеш повернутися до нас (до дітей)».
- Попросіть, щоб разом з вами за дитиною поспостерігали більш досвідчені люди, – можливо, ви, самі того не відаючи, робите щось таке, що провокує дитину на істерики.
- Обговоріть можливі причини такої поведінки з іншими членами сім’ї. Разом подумайте над тим, як вирішиш цю проблему.